Як Швейцарія підтримує реформи української системи охорони здоров’я

Навіть у ситуації війни Швейцарія продовжує підтримувати процес реформ у секторі охорони здоров'я України. Copyright 2022 The Associated Press. All Rights Reserved.

Впродовж останніх кількох років Швейцарія активно підтримує реформування галузі охорони здоров'я України. Ще до початку військової агресії за допомогою Швейцарії в Україні реалізували низку заходів щодо вдосконалення неекономної, неефективної та корумпованої медичної системи. Потім розпочалася війна, однак робота в цьому напрямку, як і раніше, має сенс. Така думка Пріски Депнерінг (Priska Depnering), радника Посольства Швейцарії в Україні.

«Зараз наша мета — зберегти всі досягнуті успіхи і продовжити втілення реформи системи охорони здоров’я попри війну», — каже Пріска Депнерінг. Починаючи з 2017 року, Берн підтримує офіційний Київ у реформуванні системи охорони здоров’я. Зокрема в рамках зусиль МЗС Швейцарії в особі Швейцарської дирекції з розвитку і співробітництва (DEZA) та за партнерської підтримки з боку Світового банку та Світової організації охорони здоров’я.

Однак нещодавно чиновники зробили висновок, що внеску лише МЗС країни зовсім недостатньо для забезпечення дійсно довгострокових і стійких результатів, а надто враховуючи те, наскільки неефективною загалом була галузь української охорони здоров’я. «Тому ми вирішили організувати розширений фронт інвестицій у зусилля з підтримки цієї реформи, щоб зробити і саму систему охорони здоров’я, і всі наші проекти у всіх сенсах більш стійкими», — каже Пріска Депнерінг.

Неефективна та корумпована система

Справді, український сектор медицини й досі не позбувся всіх класичних темних плям пострадянського капіталізму. «Відносно нещодавно в основі галузі знаходилася мережа спеціалізованих клінік, але цілісний системний підхід до пацієнта був відсутній», – пояснює Пріска Депнерінг. На додачу ­– й глибока корупційна складова. «Для того, щоб дійсно отримати необхідне лікування, потрібно було весь час платити зі своєї кишені. Чимало українців просто не зверталися по меддопомогу, бо не мали на це грошей».

Пріска Депнерінг (Priska Depnering), радник Посольства Швейцарії в Україні. Artem Galkin

Ці складові робили всю систему не просто дорогою та неефективною, а й негативно позначалися на стані здоров’я всього населення. «Система охорони здоров’я, побудована на вузькій спеціалізації, не дозволяє проводити масову профілактику та підвищувати ступінь поінформованості громадян про те, що таке справді здоровий спосіб життя», – каже П. Депнерінг.

У результаті в державі збільшувалася кількість інфекційних й інших захворювань. Наприклад, за масштабами серцево-судинних захворювань Україна вдвічі випереджає Швейцарію. Очікувана тривалість життя українців на 15 років нижча, ніж у швейцарців. Причому цей показник було визначено ще до війни.

Значний прогрес

Ще до російського вторгнення в лютому 2022 року, Швейцарія та Україна разом багато у чому виправили всі ці диспропорції та «дитячі хвороби». «На швейцарський зразок в країні стала зароджуватися система сімейних лікарів. До початку війни близько 70% населення вже мали свого сімейного лікаря, який одноосібно веде кожного пацієнта. Це дозволяє вирішувати багато проблем без звернення до лікарні, а відтак — різко скорочувати витрати на охорону здоров’я», — каже Пріска Депнерінг.

В Україні створили контрольоване Міністерством охорони здоров’я централізоване агентство із постачання лікарських препаратів. «Ця структура зробила процес закупівлі ліків прозорішим, фактично зупинивши корупцію на фармацевтичному ринку», — каже чиновниця.

Спосіб фінансування лікувальних закладів також було якісно реформовано. «У рамках системи, успадкованої від СРСР, кожній такій установі виділявся бюджет, причому жодної залежності від попиту чи кількості пацієнтів тут не було. Ми допомогли впровадити систему фінансування, яка враховує заповнюваність клінік та лікарень, що знову ж таки робить всю систему більш ефективною та менш витратною».

На момент початку агресії в Україні втілювалася найскладніша частина змін — оптимізація числа лікувальних закладів, що було пов’язано з неминучим закриттям деяких медустанов. Стара система значною мірою спиралася на дорогі лікарняні структури, а перехід на амбулаторне лікування фактично означав необхідність закриття зайвих клінік. «МОЗ України проводило громадське обговорення питань про те, від яких лікарень слід відмовитися, а яким треба надати перевагу та залишити. Ці дискусії, зрозуміло, були прийняті суспільством зі значною часткою скептицизму», — каже Пріска Депнерінг.

Попри війну реформи продовжуються

Реалізація всіх цих реформ ускладнювалася й через загальну політичну нестабільність держави. «Ми тісно співпрацюємо з урядом України, щільно супроводжуючи трансформацію національного сектору охорони здоров’я та прагнучи щоразу знаходити адекватні вирішення актуальних питань», — пояснює П. Депнерінг. «З початку реформи в Україні змінилися одинадцять профільних міністрів. Тобто, ми мали справу з новими посадовцями двічі-тричі на рік. Кожна така кадрова зміна гальмувала темп реалізації реформ, а часом взагалі призупиняла цей процес», — нарікає вона.

Потім розпочалася війна. Збройний конфлікт призвів до нових проблем, країні потрібна була зовсім інша номенклатура ліків, доводилося відкладати нетермінові операції, війна зруйнувала інфраструктуру.

«Зараз наша мета полягає в тому, аби хоча б зберегти прогрес, досягнутий за минулі роки, щоб уникнути повернення до старої системи», — пояснює Пріска Депнерінг. Вона особливо задоволена тим, що агентство із постачання країні ліків продовжує успішно функціонувати. «Це значить, що нами була проведена правильна реформа в правильному напрямку».

Швейцарія також підтримує український уряд у розробці плану післявоєнного відновлення. «Цьогорічна Конференція в Лугано щодо відбудови України змогла закріпити ідею про те, що до відновлення потрібно ставитися з урахуванням реформ, які вже були проведені до війни, і з опорою на вже досягнутий прогрес», — каже П. Депнерінг.

Приміром, у системі охорони здоров’я йтиметься не про масове відновлення буквально всіх зруйнованих ракетами лікарень, а лише тих, які передбачалося зберегти в рамках реформи. Зробити це буде досить важко, бо першим рефлексом буде бажання відновити все зруйноване.

Чим довше затягується війна, тим більші випробування припадають на систему охорони здоров’я. «На даний момент система стійка, незважаючи на те, що вона вже сильно постраждала від пандемії коронавірусу. Але наскільки великий її ресурс міцності? Цього я не знаю», – резюмує П. Депнерінг.