Вікторія та Поліна у вирі емоцій

Три покоління в моєму саду у Берні. Gaby Ochsenbein

Місто Миколаїв, що розташоване на півдні України, піддається все більш інтенсивним обстрілам з боку російської армії. Вікторії Біличенко та її доньці Поліні, які жили там до війни, а зараз живуть зі мною в Берні, важко сприймати такі болісні новини. Променем надії став стрімкий візит мами Вікторії до Берну.

Нарешті, з третьої спроби це спрацювало: Марина приїхала міжнародним автобусним рейсом із західної Польщі до Швейцарії. Разом з туристичною групою вона відвідала Рейнський водоспад, місто Люцерн і гору Пілатус. На другий день вони поїхали на водоспади в Лаутербруннен, а потім у програмі була столиця Швейцарії – місто Берн, і довгоочікувана зустріч з донькою та онукою.

Знак солідарності: український прапор – над мерією Берна. Gaby Ochsenbein

Вони показали їй місто, де прапор України майорить над старовинним Ерлахергофом – резиденцією мера, і, звісно, мій будинок, де Поліна і Вікторія живуть з кінця березня. Туристичний автобус від’їжджав назад о півночі, зустріч була короткою, а прощання – емоційним.

Через 18 годин Марина повернулася до Польщі, якраз перед початком її нічної зміни на м’ясокомбінаті. Тим часом у Берні 11-річна Поліна насолоджується шкільними канікулами, довго спить вранці, дзвонить татові, бабусям і подругам. Практикує подорожі на велосипеді.

А ще до нас завітали представники кантональної влади, яка відповідає за організацію помешкань для тих, хто має дозвіл на проживання S, тобто знаходиться під тимчасовим захистом. За допомогою україномовного перекладача соціальний працівник розпитала, як ми всі тут живемо, та оглянула кімнати, де мешкають українки.

Gaby Ochsenbein

Втекти на дачу

Одного ранку Вікторія знову показала мені фото рідного міста. Цього разу ракетний удар росіян прийшовся по торгівельному центру, іншого разу – це був стадіон, а ще раніше – адміністративна будівля. Розташований на головному шляху між Одесою та контрольованим Росією містом Херсон, Миколаїв зазнає постійних обстрілів. Нещодавно президент України Володимир Зеленський оголосив про контрнаступ на півдні країни та попросив цивільне населення залишити місто.

Між тим чоловік Вікторії, Андрій, разом з батьками переїхав із центру міста на сімейну дачу. Часті сирени повітряної тривоги, довгі години сидіння у підвалі, ракети, що падають з неба, загальна апокаліптична атмосфера – такий постійний стрес дуже виснажує. Вибухи чутно і в сільській місцевості, але не так голосно. Крім того, тут краще з водопостачанням. 

Вікторія каже, що її чоловік виснажений, втомлений від війни і втрачає надію, що така безглузда війна нарешті закінчиться. Значна частина інфраструктури Миколаєва зруйнована, місто вимерло, ціни на продукти харчування різко зросли. Молоко, наприклад, подорожчало вп’ятеро.

Кожен кілометр – долар для ЗСУ. Gaby Ochsenbein

Безсилля і злість

Перші кілька тижнів перебування у Швейцарії Вікторія ще мала надію, що війна скоро закінчиться. Але наразі схоже, що це не так. І це несамовито її дратує та злить.

Щоб зняти відчуття безсилля та стресу, Вікторія займається бігом. У таких ранкових зусиль є ще одна причина: канадська компанія, в якій вона працює, переказує українській армії один долар за кожний кілометр її пробіжки.