Дедалі менше українських біженців живуть у швейцарських сім’ях

На початку 2023 року 19-річна Єлизавета Рисюк (ліворуч) була змушена втекти з України. Після перебування в кантональному Центрі прийому та розміщення вона знайшла тимчасовий притулок у будинку сім'ї Глюк у місті Ольтен. SRF-SWI

Дедалі менше українських біженців живуть у швейцарських сім’ях. Але це зовсім не означає, що модель “приймаюча сім’я” як варіант вирішення проблеми розміщення біженців більше не працює, скоріше навпаки.

На самому початку агресії Росії проти України у Швейцарії виник цілий спонтанний рух “гостьових родин”, які приймали у себе українських біженців. Як показують останні дослідження, ця хвиля (майже) зійшла нанівець. Але це насправді не значить, що модель “приймаюча сім’я” як спосіб вирішення питання розміщення біженців вже не працює. Швидше навпаки.

На початку 2023 року 19-річна Єлизавета Рисюк (Yelyzaveta Rysiuk) була змушена виїхати з України. Після перебування в кантональному Центрі прийому та розміщення вимушених біженців і мігрантів вона знайшла тимчасовий притулок у будинку сім’ї Глюк у місті Ольтен, що розташоване між Цюріхом і Берном. Молода жінка була більш ніж рада такому повороту у своїй долі.

Приєднуйтесь до наших каналів TelegramЗовнішнє посилання та ТвіттерЗовнішнє посилання

«У Центрі для біженців нас розміщували по п’ять осіб в одній кімнаті. Центр знаходився на горі, і ми мали право спускатися в долину “у звільнення” тільки раз на тиждень», – розповідає вона. Життя з сім’єю Сюзанни Глюк в Ольтені подобалося їй набагато більше. Однак, як показало журналістське розслідування громадського (недержавного) німецькомовного телерадіоканалу SRF, кількість швейцарських родин, які приймають у себе біженців з України, стає дедалі меншою.

Особливо цей тренд помітний у німецькомовній Швейцарії

У кантоні Аргау, наприклад, наразі в приймаючих сім’ях усе ще проживають близько 1 500 українських біженців, тоді як у травні 2022 року їх було удвічі більше. У кантоні Берн спостерігається ще більш вражаючий спад: у травні 2022 року у сім’ях, що приймали, проживало понад 4 000 біженців, точніше, здебільшого біженок, зараз їх усього близько 1 300 осіб.

У кантоні Золотурн (Solothurn) нині в приймаючих сім’ях живуть близько чверті біженців з України, тобто 25%, у Цюріху цей показник становить близько 20 відсотків, у Люцерні – лише близько 10%. При цьому ще рік тому, за даними організації допомоги біженцям Schweizerische Flüchtlingshilfe, у сім’ях проживали до 65% усіх українських біженців у Швейцарії.

Цю тенденцію підтверджують і такі експерти, як Фаб’єн Ноттер (Fabienne Notter), керуючий директор благодійної організації Caritas Aargau. “Спочатку притулку у Швейцарії шукали переважно жінки та діти. Нині ж серед них побільшало соціально вразливих осіб: поранених, хворих і літніх людей з України. Є навіть цілі великі багатодітні родини. Їх дуже важко адекватно розміщувати в приймаючих сім’ях”.

Саме тому в кількох кантонах благодійна організація Caritas перестала систематично опікуватися швейцарськими сім’ями, які приймають, – через їхню малу кількість.

“Ця модель спрацьовує” 

Той факт, що у Швейцарії дедалі менше біженців з України живуть саме в сім’ях, які їх приймають, відзначили і у швейцарській організації допомоги біженцям Schweizerische Flüchtlingshilfe. Це пов’язано, на думку її представників, з тим, що нині до Швейцарії приїжджає значно менше, ніж раніше, біженців з України, і гострої нестачі місць для їхнього розміщення вже не існує. Але все це, звісно, не означає, що “сім’ї, що приймають” як варіант і модель для розв’язання проблеми розміщення тих, хто шукає у Швейцарії порятунку від війни, більше не працює. 

Навпаки, деякі кантони зробили відповідні уроки, узяли цю модель собі на озброєння і тепер розміщують у приймаючих сім’ях біженців і з інших країн. Візьмемо, наприклад, кантон Во. Там влада переконана, що соціальна інтеграція біженців має більше шансів на успіх саме в разі проживання біженців у сім’ях, аніж у Центрах їхнього прийому та розміщення.

Березень 2022 року: біженці з України стоять у черзі біля Реєстраційного центру в Цюріху. SRF-SWI

“Можна помітити, що люди з інших країн таким чином набагато швидше звикають до місцевих звичаїв і традицій. Сім’ї, що приймають, допомагають їм створювати місцеві мережі знайомств і соціальних зв’язків та контактів”, – каже Саймон Аладжем (Simon Aladjem) із місцевого Управління з роботи з біженцями (Etablissement vaudois d’accueil des migrants, EVAM / Amt für Flüchtlingsbetreuung).

Наразі управління EVAM підтримує місцеві приймаючі сім’ї, чим займаються 14 службовців його відділу. Адже зрозуміло, що сім’ям не так просто поселити у себе вдома людей іншої культури. У кантоні Во приймаючі сім’ї беруть на себе зобов’язання розміщувати і піклуватися про біженців щонайменше шість місяців. 

“Багато хто з мого оточення каже мені, що вони б не змогли зробити те, що зробили ми, тобто прийняти у себе вдома вимушених переселенців”, – говорить Сюзанна Глюк з Ольтена. “Люди кажуть, що їм потрібно мати у себе вдома свою власну приватну сферу, і що присутність у хаті чужинців буде їм заважати і викликати занепокоєння. Але для нас це не проблема, ми цілком здатні піти на таке”.