Що Швейцарія робить для збору доказів фактів воєнних злочинів в Україні?

Генеральний прокурор України Ірина Венедиктова (ліворуч) збирає докази можливих воєнних злочинів з початку агресії Росії проти її країни. Міжнародний кримінальний суд (МКС) також проводить розслідування разом із кількома національними прокуратурами, у тому числі швейцарською. Keystone / Oleg Petrasyuk

У березні 2022 року Федеральний прокурор Швейцарії оголосив, що створює робочу групу для збору доказів від біженців щодо можливих воєнних злочинів в Україні. У Женеві низка неурядових організацій (НУО) також працює над цим питанням. Що вони роблять та як координують свої дії?

«Ідея дуже проста, – зазначив Федеральний прокурор Швейцарії Штефан Блеттлер (Stefan Blättler) в інтерв’ю порталу SWI swissinfo.ch 29 квітня 2022 року. – З юридичної точки зору ми не можемо розслідувати воєнні злочини, якщо підозрюваний знаходиться за межами Швейцарії. Але з іншого боку, у нас, як і в інших європейських країнах, є чимало біженців з України. Я впевнений, що ці люди могли щось бачити, і могли б надати свідчення у рамках потенційних судових процесів щодо воєнних злочинів. Тому ми повинні бути впевнені, що всі ці потенційні докази знаходяться в нашому розпорядженні».

За словами прокурора, наразі Швейцарія не має на своїй території підозрюваних у скоєнні воєнних злочинів, але це не означає, що цього не може статися або що судові процеси не відбудуться в майбутньому і саме в цій країні. Якщо Швейцарія зможе зібрати достатньо доказів, вона зможе поділитися цією інформацією з іншими країнами, які відкриватимуть справи щодо воєнних злочинів в Україні, або з Міжнародним кримінальним судом (МКС) у Гаазі.

Прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан (Karim Khan) вже розпочав відповідне офіційне розслідування після того, як з такими вимогами до суду звернулася 41 країна, включаючи Швейцарію. Генеральний прокурор України Ірина Венедиктова збирає докази воєнних злочинів Росії із початку війни. Спеціальні підрозділи зі збору доказів створено і в інших країнах. Нещодавно Рада ООН з прав людини в Женеві також доручила створити незалежну комісію з розслідування потенційних воєнних злочинів.

Моральний обов’язок

Штефан Блеттлер (Stefan Blättler) обійняв посаду генерального прокурора Швейцарії 1 січня 2022 року, змінивши Міхаеля Лаубера, який був змушений зі скандалом піти у відставку через звинувачення у неналежному розслідуванні випадків корупції у ФІФА (Міжнародна федерація футболу, штаб-квартира якої розташована у Цюриху). За часів Лаубера Федеральну прокуратуру критикували за повільність у розгляді справ стосовно міжнародних воєнних злочинів. Сьогодні Ш. Блеттлер каже, що хоче зробити ці справи одним із своїх пріоритетів.

«Як країна, де народилася ідея створення Червоного Хреста, ми маємо особливі моральні обов’язки», – сказав він SWI swissinfo.ch. Слід нагадати, що розташований у Женеві Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) є гарантом Женевських конвенцій, метою яких, серед іншого, є захист цивільного населення під час війни.

Яким чином працюватиме швейцарська слідча робоча група щодо України? «Я доручив своєму відділу, відповідальному за воєнні злочини та злочини проти людяності, розглянути, як ми можемо отримати потенційні свідчення. Ми шукаємо цю інформацію, співпрацюючи з органами поліції та з Державним секретаріатом з питань міграції (SEM)», – сказав Ш. Блеттлер.

Саме кантональні органи поліції будуть збирати та зберігати потенційні докази – свідчення біженців. Генеральна прокуратура не може робити це сама, якщо не буде подано скаргу на можливого підозрюваного на території Швейцарії, пояснює він, і тоді вона зможе отримати доступ до інформації, якою володіють правоохоронні органи.

Ш. Блеттлер вважає, що людям знадобиться трохи часу для того, щоб вони почали заявляти про себе і про те, що їм довелося пережити. «Багато людей травмовані і зараз мають інші турботи, ніж давати свідчення, – сказав він. – Я переконаний, що це займе деякий час, але вони прийдуть, з ними поговорить поліція, і тоді у нас буде те, що можна буде оприлюднити в момент відкриття судової справи».

Неурядові організації вже працюють

Багато неурядових організацій, зокрема у Швейцарії, також працюють у цьому напрямку. Джеррі Сімпсон (Gerry Simpson) з женевської НУО Human Rights Watch щойно повернувся з України. Його організація, штаб-квартира якої знаходиться в США, збирає докази і свідчення на місцях, а також через інтернет-джерела. Ця організація має багаторічний досвід у пошуку інформації, і на момент початку російської агресії в Україні там вже працював її співробітник. Сьогодні в Україні знаходиться команда з п’яти осіб, які міняються за принципом ротації. 

За його словами, початкові інтерв’ю зі свідками проводилися в основному за допомогою телефонного зв’язку: «Потім ми самі вирушили до звільнених районів і поговорили з людьми віч-на-віч. Це дуже важливо, тому що це самий ефективний спосіб з’ясувати, що сталося – виїхати на конкретне місце, щоб свідки розповіли вам про те, що вони самі бачили в певному місці».

Потім спеціальна технічна команда Human Rights Watch зіставляє показання свідків із супутниковими зображеннями та матеріалами із соціальних мереж. Звіт, опублікований цією НУО 21 квітня 2022 року, стверджує, що під час окупації міста Буча російські війська вчинили цілу низку очевидних воєнних злочинів.

Швейцарська неурядова організація TRIAL International, яка знаходиться в Женеві, пропонує інший вид експертизи. До її складу входять переважно юристи, тому ця НУО спеціалізується на передачі справ під універсальну юрисдикцію – принцип, який дозволяє країнам розглядати і засуджувати геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини, скоєні в будь-якій точці світу, незалежно від громадянства або місця проживання підозрюваного.

Ельза Таке (ElsaTaquet), юрист TRIAL, яка займається українськими справами, каже, що її організація підготувала список з 166 країн, які внесли цей принцип у своє національне законодавство, включно з 20 країнами, які, на відміну від Швейцарії, не вимагають перебування підозрюваного на їхній території для того, щоб відкрити кримінальну справу.

Враховуючи велику кількість НУО та інших міжнародних організацій, які працюють над збором доказів, пов’язаних із потенційними воєнними злочинами, скоєними під час війни в Україні, TRIAL спробував визначити свою сферу діяльності. У результаті, як підкреслила Ельза Таке в інтерв’ю SWI swissinfo.ch, було визначено два напрямки: допомога в організації судових справ у рамках принципу універсальної юрисдикції та надання юридичних консультацій українській владі щодо внутрішніх національних судових процесів, оскільки, за її словами, у цих справах Україна має мати пріоритет.

Для виконання цих двох місій TRIAL співпрацює з іншими НУО, зокрема в Україні та сусідніх країнах.

TRIAL вважає, що справи, відкриті в Україні на основі принципу універсальної юрисдикції, можуть розглядатися швидше, тобто в найближчому майбутньому, на відміну від міжнародних судів, таких як Міжнародний кримінальний суд (МКС) – хоча досі МКС діяв з безпрецедентною швидкістю. Слід нагадати, що 13 травня 2022 року один російський військовослужбовець вже постав перед судом у Києві у справі щодо скоєння воєнного злочину. 

Е.Таке відзначає, що її організація зосереджується насамперед на «важливих подіях» війни в Україні: «Це може включати, наприклад, невибіркові атаки із застосуванням забороненої зброї, наприклад касетних бомб, або напади на лікарні та цивільні об’єкти. Ще один критерій – велика кількість жертв. Як би жахливо це не звучало, але це полегшує дослідження, тому що, ймовірно, у нас буде набагато більше свідків».

Міжнародна координація

За словами Е.Таке, у цей час міжнародна співпраця стає життєво важливою, враховуючи велику кількість організацій, які збирають докази потенційних воєнних злочинів різними способами.

Співпраця з міжнародними партнерами також є частиною роботи швейцарської робочої групи по Україні, каже Ш. Блеттлер. «Я маю на увазі Міжнародний кримінальний суд у Гаазі, міжнародні організації, такі як Євроюст і Європол, та прокуратури інших країн, – сказав він. – І ми повинні обмінюватися всією наявною інформацією, яка є важливою для відкриття слідчого процесу».

Євроюст і Європол є організаціями Європейського Союзу, які розташовані в Гаазі і які сприяють транскордонному співробітництву у боротьбі зі злочинністю. Швейцарія є асоційованим членом обох організацій. У той час як Європол зосереджується на співробітництві правоохоронних органів, Євроюст об’єднує зусилля національних прокурорів щодо злочинів, які відносяться до їхньої компетенції, у тому числі, міжнародні злочини геноциду, злочини проти людяності та воєнні злочини. Нещодавно Євроюст створив Спільну слідчу групу по Україні (Join Investigation Team on Ukraine, JIT), до складу якої входять представники України, Польщі, Литви та МКС.

Швейцарія не належить до цієї структури, але бере участь у засіданнях Євроюсту, зокрема щодо України. «Там у нас також є делегати, – каже Ш. Блеттлер. – Скажімо так: Євроюст – це щоденний ринок інформації із судових справ. Ви зустрічаєтеся з людьми з усіх держав-учасниць і отримуєте інформацію щодня. Тому Євроюст для нас є дуже важливою організацією».

Президент Євроюсту Ладіслав Гамран (Ladislav Hamran) також наголошує на необхідності міжнародної координації. «У минулому інколи було дуже важко знайти країну, яка була б готова надати фінансові та людські ресурси для початку розслідування воєнних злочинів, – сказав він на онлайн-брифінгу 30 березня 2022 року. – Сьогодні, у випадку з Україною, ми маємо зовсім іншу ситуацію. У нас насправді може бути задіяно набагато більше учасників, ніж ми потребуємо».

«Величезна кількість механізмів і структур з розслідування потенційних воєнних злочинів в Україні ставить усю правозахисну спільноту у незвичну ситуацію, – каже Д. Сімпсон з організації Human Rights Watch. – Ми не звикли до такого рівня уваги до порушень гуманітарного права. Протягом десятиліть ми боролися за те, щоб це сталося в усьому світі, і ми раді, що нарешті це має місце принаймні в одній країні. Наразі найважливішим стає налагодження взаємодії і координації всіх цих механізмів, щоб максимально посилити їхній вплив для виявлення та притягнення до відповідальності винних у зловживаннях та порушеннях міжнародного гуманітарного права».