Іслам і мусульмани у Швейцарії

У всій Швейцарії діє близько 250 мечетей. Keystone

Іслам став третьою за розміром конфесією країни. Чи повинен він отримати той самий статус, що й християнські церкви, тобто стати "національною церквою"?

У Швейцарії свобода переконань, совісті та віросповідання захищена законом, зокрема, Конституцією. При цьому не всі релігійні громади мають у країні рівний юридичний статус.

За даними швейцарського Федерального статистичного управління (BfS), в 2017 році у Швейцарії проживали близько 380 тис. осіб мусульманського віросповідання (5,4% від загальної чисельності населення). Таким чином, мусульмани є третьою за величиною релігійною громадою країни після римо-католицької конфесії (35,9%) і протестантської (реформатської) громади (23,8%).

Приєднуйтесь до наших каналів TelegramЗовнішнє посилання та ТвіттерЗовнішнє посилання

За винятком кантонів Женева та Невшатель католицькі та протестантські церкви (християнські релігійні громади) визнані в рамках публічного права в усіх кантонах країни. Єврейські громади мають статус публічно-правових установ тільки в чотирьох кантонах: Берн, Фрібур, Базель і Санкт-Галлен.

Визнання ісламу в рамках публічного права як “національної церкви” дало б йому не тільки переваги, а й наклало б на нього певні й досить суворі зобов’язання. Ісламські структури змогли б збирати з вірян податки у свій дохід, отримавши полегшений доступ до таких державних установ, як школи, лікарні та в’язниці.

З іншого боку, ісламська громада стала б тоді об’єктом державного політичного нагляду і фінансового аудиту. Нині деякі мечеті у Швейцарії отримують пряму фінансову підтримку з-за кордону, а владі абсолютно невідомо, якими є обсяги цієї підтримки та який вплив і як його чинять іноземні донори і меценати на уми швейцарських мусульман.

Отже, може варто визнати мусульманську релігійну громаду, відповідно до публічного права, і внести таким чином більшу прозорість у характер функціонування цієї важливої суспільної групи? Визнання з боку держави допомогло б мусульманським громадським структурам і установам Швейцарії звільнитися від іноземної опіки. 

Взагалі, у Швейцарії церква і держава суворо відокремлені одна від одної, але в деяких галузях (благодійність, душеопікунство, соціальна сфера) вони тісно співпрацюють. У Швейцарії є 26 кантонів (суверенних суб’єктів федерації) і права релігійних громад регулюються там щоразу по-різному.

При цьому всі кантони, так чи інакше, діють на основі одного й того самого принципу: якщо й визнавати з погляду публічного права, то не релігію (іслам), а якусь одну провідну мусульманську релігійну суспільну структуру. Але тоді постає питання: якій саме структурі віддати перевагу і на підставі яких критеріїв?

Мусульмани у Швейцарії – це ж вельми неоднорідна соціальна група. Тут живуть люди, які сповідують іслам, але водночас вони можуть мати найрізноманітніші традиції, культури та світогляди. За фактом впливова “Федерація ісламських громадських організацій, асоціацій та об’єднань Швейцарії” (Föderation islamischer Dachorganisationen Schweiz, FIDSЗовнішнє посилання) представляє близько двох третин громад вірян.

У Статуті FIDS (редакція від 2016 року) юридичне визнання як мета не визначено, що й логічно: таке визнання завжди, якщо й відбувається, то на кантональному (регіональному) рівні, а це означає, що визнання повинні домагатися якраз ті самі локальні мусульманські асоціації та об’єднання, які сукупно і складають FIDS. 

Наразі з клопотанням про визнання до влади не зверталася жодна мусульманська організація в жодному кантоні. Винятком є кантон Во, де у 2018 році місцева мусульманська асоціація звернулася до влади з проханням про радше символічне (мале) визнання в рамках приватного права.

Інші кантональні ісламські асоціації, наприклад, у кантонах Цюріх і Люцерн, продовжують згадувати про визнання в рамках публічного права як про стратегічну мету, але пріоритетом для них ця мета все одно не є.

У деяких кантонах окремі права мусульман було укріплено та розширено. Наприклад, дітям із родин мусульман надано право бути відсутніми в школі на час ісламських релігійних свят.

На місцевих кладовищах було відведено спеціальні ділянки для померлих мусульман, у деяких в’язницях здійснюється мусульманська душпастирська опіка, а молодим мусульманам, які проходять строкову військову службу у Швейцарії, може бути надано халяльне харчування.