Парламентські вибори у Швейцарії 2023 року: вісім головних висновків

Клімат більше нікого не мобілізує, натомість перспектива збільшення чисельності населення країни до 10 млн налякала багатьох: члени партії "Зелених" кантону Берн неприємно здивовані результатами, 22 жовтня 2023 року. Alessandro Della Valle/Keystone

Екологічні партії зазнають поразки, проблема міграції стала рушійною силою успіху SVP, "Центр" обігнав "Лібералів": такі найважливіші підсумки виборчої неділі. Наша аналітика.

Негативні наслідки зміни клімату, як і раніше, є однією з головних проблем, що хвилюють громадян Швейцарії, але разом з цим екологічні партії втрачають свої позиції як у Швейцарії, так і в інших європейських країнах. Поразка швейцарських “Зелених” і “Зелених лібералів” стала результатом тих самих проблем, з якими стикаються еко-партії і в Євросоюзі. На європейських виборах у червні 2024 року їх теж, найімовірніше, спіткає гірка невдача.

1. “Зелена хвиля” вичерпала свій потенціал

У чому ж причина? Під час виборчої кампанії 2019 року це питання домінувало в суспільних дебатах і призвело до значної мобілізації лівого табору, особливо завдяки вмілій організації масових маніфестацій і різноманітних “кліматичних” та “жіночих” страйків. У 2023 році цього не сталося, хоча 30 вересня в Берні і пройшов ще один “кліматичний страйк”. Парадокс? Скоріше ні: “страйки” – це розвага не самих бідних студентів, а для родин, які зі все більшими труднощами зводять кінці з кінцями, надто теплий жовтень аж ніяк не став головною турботою.

Крім того, “зеленим” групам не вдалося зробити боротьбу зі зміною клімату привабливою. Радикальні кліматичні активісти з їхніми відверто антисоціальними акціями домоглися того, що весь їхній кредит довіри згорів без сліду.

Головні політичні партії Швейцарії

Нижче наводимо переклади назв головних швейцарських партій українською мовою:

Швейцарська народна партія, або “народники”, праві

(Schweizerische Volkspartei, SVP | Union démocratique du centre, UDC);

Соціал-демократична партія, соціалісти, ліві

(Sozialdemokratische Partei der Schweiz, SP | Parti socialiste suisse, PS);

Партія Лібералів, правий центр

(FDP. Die Liberalen, FDP | Les Libéraux-Radicaux, PLR), не плутати з німецькою СвДП;

Партія «Центр»

(Die Mitte | Le Centre);

Партія «Зелених», ліві

(GRÜNE Schweiz, GPS | VERT-E-S suisses);

Партія «Зелених лібералів», лівий центр

(Grünliberale Partei, GLP | Parti vert’libéral Suisse, PVS);

Евангелістична народна партія, праві

(Evangelische Volkspartei, EVP | Parti Evangelique Suisse, PES).

2. Швейцарська народна партія SVP вдало отримала вигоду зі своєї улюбленої теми

Фотографії чергової міграційної кризи на італійському острові Лампедуза обійшли весь світ і знову вивели на перший план питання, пов’язані з організацією європейської системи надання притулку. Для партії SVP цей медійний “хайп” став неабиякою вдачею, оскільки вона більшу частину своєї передвиборчої кампанії зосередила на своєму улюбленому питанні – боротьбі з “необмеженою імміграцією”.

Збільшення кількості заяв про надання притулку у Швейцарії (12 188 з початку січня по кінець червня 2023 року, +43% порівняно з 2022 роком) плюс наявність 65 000

біженців з України призвело до виникнення в частини населення почуття стурбованості. На своїх плакатах і листівках SVP малювала привид Швейцарії з 10-мільйонним населенням, зазнавши критики з боку швейцарської Федеральної комісії з боротьби з расизмом (Eidgenössische Kommission gegen Rassismus).

Приєднуйтесь до наших каналів TelegramЗовнішнє посилання та ТвіттерЗовнішнє посилання

Однак ця критика ніяк не зачепила “народників”, а сама тема мала значний мобілізуючий вплив на партійний базис особливо в теперішній період міжнародної незахищеності.

В особі міністра юстиції та поліції Елізабет Бом-Шнайдер (партія соціалістів) “народники” знайшли для себе ідеального “цапа-відбувайла”. Ця тактика, багаторазово випробувана в минулому, дозволила SVP тріумфально компенсувати свою поразку 2019 року і впритул наблизитися до власного рекордного результату 2015-го року.

3. “Ліберали” не змогли представити переконливе вирішення імміграційного питання

Під гаслом Hart, aber fair (“Жорстко, проте чесно”) партія на час передвиборчої кампанії зробила міграційну політику одним зі своїх ключових питань. Однак, на відміну від SVP, ліберали наголошували на цінності режиму вільного переміщення людей і капіталів між ЄС і Швейцарією. Маючи намір довести важливість залучення в країну висококваліфікованих європейських працівників, партія водночас гучно заявляла, що хоче протидіяти “соціальному туризму” і “хаосу в галузі надання притулку”.

Намір партії був зрозумілим: вона не хотіла залишати міграційне поле на одноосібний розсуд ізоляціоністських правих сил – але щось, певно, пішло не так. Схоже, що виборці надали SVP у цьому питанні куди більше довіри. Крім того, в період майже повної зайнятості FDP не змогла заробити політичний капітал на темі краху банку Credit Suisse. Ба більше, безумовно, саме ця тема і могла завдати шкоди іміджу партії. Тим паче, що вона завжди була в суспільній свідомості тісно пов’язана зі швейцарською фінансовою індустрією.

Результат виявився протверезним: партія-засновниця сучасної Швейцарії так і не змогла переломити негативні тенденції, і якщо на початку 1980-х років її підтримувала майже чверть електорату, то сьогодні вона може розраховувати на підтримку трохи більше одного з кожних семи виборців.

4. Соціалісти не змогли зіграти на почутті соціального невдоволення

Свою передвиборчу кампанію 2023 року соціал-демократична партія (SP) будувала на найважливішій, здавалося б, темі – зниження купівельної спроможності громадян. Повернення до Швейцарії інфляції та новина про чергове суттєве підвищення страхових медичних внесків, опублікована всього за місяць до виборів, повернули соціальні питання в центр уваги суспільства. Партія змогла відвоювати частину голосів у “Зелених”. Однак в решті решт переконливо “монетизувати” тему соціального невдоволення, що виникло у частини середнього класу, вона так і не змогла.

Цю партію не вважають у народі найкомпетентнішою політичною силою в галузі медичного страхування. У країні, де ліберальні цінності індивідуальної свободи мають особливе значення, пропозицію створити одну велику касу медичного страхування та ідею запровадження страхових внесків, що залежать від рівня доходу, більшість виборців сприйняли як початок руху до націоналізації сфери охорони здоров’я. Та й зацікавити своєю програмою людей за межами свого звичного кола виборців партія теж не змогла.

5. Перемога партії “Центр” і питання актуальності “Магічної формули”

Звісно, на революцію це не тягне, але у швейцарській політиці це стало подією історичного масштабу: партія “Центр”, а це колишні християн-демократи, ті самі, що програли громадянську війну 1847 року, наздогнала “Партію Лібералів”, тобто переможців у тій війні (у Швейцарії мислять зовсім іншими часовими інтервалами). І суто математично колишні демо-християни мають тепер право на отримання другого місця у Федеральній раді (кабінет міністрів).

“Магічна формула”, що практикується в країні з 1959 року, говорить, що три найбільші партії мають у швейцарському уряді по два місця, а четверта за чисельністю голосів виборців партія отримує одне місце. Чи доведеться тепер на виборах у грудні Ігнаціо Кассісу, міністру закордонних справ Швейцарії, який особливої популярності у населення так і не здобув, побоюватися за свою роботу? Найімовірніше ні, тому що чинних членів Федеральної ради зазвичай депутати зміщують з посади лише внаслідок якихось неймовірних проступків або невдач. Це правило порушувалося в історії Швейцарії всього три рази за останні 175 років.

У 2021 році партія демо-християн (CVP) об’єдналася з Бюргерсько-демократичною партією (BDP), що відкололася від SVP, і під новою назвою (“Центр”) вона досить непогано провела цю передвиборчу кампанію. Під керівництвом свого президента Герхарда Пфістера партія позбулася вантажу минулого. У великій палаті парламенту вона стане ключовим коаліційним партнером і для лібералів, і для “народників”. У малій палаті, Раді кантонів, вона і так давно вже зберігає звання найсильнішої партії. Тож ця партія, можливо, і відмовиться від другого місця в кабінеті – але, як-то кажуть, у відповідь вона зажадає “безлічі дрібненьких послуг”.

6. Незважаючи на глобальні кризи, вибори не залучили людей на виборчі дільниці

Швейцарія, зразкова демократія, вже давно діагностує у себе “втому від політики”. У 2023 році явка на парламентські вибори становила трохи менше ніж 47%, що дещо вище, ніж у 2019 році (45,1%). Однак традиційно більше половини тих, хто має право голосу в країні, залишаються осторонь виборчих дільниць. Так сталося і цього разу.

У чому ж причина такого “мовчання більшості”? Багато хто вказує на властиву швейцарській політичній системі інерцію. Тут перемогою вважаються вже завойовані додатково три відсотки голосів. Крім того, поки в країні все йде в цілому, як по маслу, багато хто просто не має мотивації йти голосувати. А якщо парламент зробить щось непопулярне, то народ, зокрема й ті, хто не пішов голосувати, завжди зможе “закликати його до ладу” за допомогою кийка під назвою референдум.

7. Битва за “великі ідеї” так і не відбулася

Нинішня виборча кампанія була далека від усіх тих риторичних битв, які можна було спостерігати, дивлячись на Швейцарію з-за кордону. У ній були відсутні яскраві моменти. Партії нудно озвучили свої програми, “підгортали” улюблені теми, намагаючись не наступати при цьому на “улюблені мозолі” опонентів. Смерть Credit Suisse, непрості відносини з Євросоюзом, війна Росії проти України: у передвиборчій кампанії цих тем не було.

Утім, у Швейцарії це, швидше, правило. Винятком були гарячі дебати у 2015 році з приводу імміграції та у 2011 році з приводу уроків, які слід винести з ядерної аварії у Фукусімі. В іншому ж швейцарські політичні кампанії, як правило, позбавлені смаку і прісні. І це типова особливість прямої демократії в країні: оскільки федеральні референдуми проводяться чотири рази на рік, у партій є багато інших можливостей пояснити свою позицію і просунути свій порядок денний.

8. Швейцарці за кордоном – сплячий гігант?

Наразі за кордоном як виборці зареєстровано 220 000 швейцарських громадян. Дедалі більша їхня кількість у якийсь момент повертається на історичну батьківщину, навіть проживши за кордоном десятиліття. У цьому відношенні цілком виправдане бажання надати їм можливість висловитися і проголосувати на виборах. Але далеко не всі з них хочуть висловлюватися: середня явка серед виборців за кордоном порівняно невисока, близько 25%.

Але загалом швейцарський електорат за кордоном стрімко збільшується, за останні 30 років більш ніж утричі. Тепер він досить великий навіть для того, щоб теоретично мати шість місць у Національній раді. Тому партії останніми роками дедалі активніше борються за голоси швейцарців за кордоном. Соціалісти (SP), народники (SVP), ліберали (FDP) і центристи (Mitte) вже мають свої власні міжнародні секції, і окремим кандидатам ці люди вже надали вирішальну підтримку в плані додаткових голосів. Незадовго до виборів-2023 “Партія зелених лібералів” (GLP), остання з великих партій, створила свою закордонну секцію.

Вийшов дуже вдалий збіг, тим паче, що політичний профіль швейцарців, які проживають на ПМП за кордоном, багато в чому збігається з профілем якраз “Зелених лібералів”: вони екологічно “прогресивні”, підтримують ліберальні цінності та виступають за відкриту зовнішню політику. Оскільки швейцарці за кордоном голосують з більшою орієнтацією на цінності, ніж на якісь конкретні питання, вони і більш лояльні щодо “своєї партії”, що робить їх особливо цікавими як джерело додаткових голосів.