Чи мають право на притулок російські дезертири?

Часткова мобілізація у Батайську, Ростовська область, Росія, 26 вересня 2022 року. Keystone / Arkady Budnitsky

Росія проводить мобілізацію. Чи мають право російські відмовники тікати на Захід та просити там притулку? Запитання поставили швейцарському професору Альберто Акерману, експерту з питань міграційного права.

Рятуючись від так званої «часткової мобілізації», розпорядження про яку видав президент Росії Володимир Путін, сотні тисяч осіб призовного віку вже покинули країну, розуміючи, що вони були б призвані до російської армії та мали б воювати проти України.

Чи мають право російські відмовники тікати на Захід та претендувати там на притулок? Претендувати, можливо, і можуть, але аж ніяк не всі країни Європи з рівним ступенем розуміння ставляться до перспективи зіткнутися з потоком російських дезертирів та відмовників. Наприклад, якщо Німеччина готова прийняти їх, то країни Балтії та Польща категорично кажуть «ні». Фінляндія також проти прийому російських дезертирів.

Виникає питання: хіба не повинні переслідувані люди відповідно до міжнародного права отримати шанс на притулок і захист? Що конкретно говорить з цього приводу право? Ми звернулися до професора Бернського університету та спеціаліста в галузі міграційного права Альберто Акерманна, щоб прояснити ситуацію.

Альберто Акерман (Alberto Achermann). SRF-SWI

Альберто Акерманн (Alberto Achermann) обіймає посаду професора Бернського університету. Він є експертом у галузі міжнародного міграційного права, головним редактором Швейцарського щорічника міграційного права (Schweizer Jahrbuchs für Migrationsrecht) та організатором щорічних Швейцарських днів міграційного права (Schweizerische Migrationsrechtstage), а також консультантом Ради Європи та уряду Швейцарської Конфедерації.

SRF News: Багато росіян зараз зазнають політичних переслідувань через те, що вони відмовляються йти на війну. Чи можна їх назвати біженцями?

Альберто Акерманн: Так. Якщо людина зазнає переслідувань через свої політичні переконання, то, згідно з Женевською конвенцією про статус біженців, така особа повністю підпадає під визначення біженця. Якщо дійсні нинішні повідомлення про те, що росіянам, які відмовляються воювати проти України, загрожує суворе ув’язнення терміном до 15 років, то очевидно, що держава вважає цих осіб своїми ворогами, тобто вона переслідує їх саме з політичних мотивів.

Це так званий «політичний малус» (Politmalus), тобто кримінальне покарання, яке є дискримінаційним, безпідставним чи непропорційним і тому стає показником переслідування з політичних мотивів.

А яке покарання для дезертирів було б пропорційним?

На таке питання не можна відповісти «загалом», але 15 років – це точно забагато. Проте не лише тривалість позбавлення волі має значення. З юридичної точки зору також виникають питання щодо того, якими будуть умови проживання цих людей-відмовників. Чи будуть вони розміщені у таборах? Чи гарантуються під час ув’язнення їхні права людини? Чи їм взагалі загрожує відправка на фронт? Однак наразі докази свідчать про те, що російські відмовники, які не бажають брати до рук зброю з міркувань совісті, переслідуються режимом з політичних мотивів.

Окремі держави вже дали зрозуміти, що категорично не прийматимуть російських дезертирів. Але хіба вони не зобов’язані хоча б провести розгляд їхніх клопотань про надання притулку?

Рішення про повернення людей до країни, де їм загрожує переслідування чи тортури або нелюдське поводження чи таке, що принижує гідність, є порушенням міжнародного права. В цьому випадку ми говоримо про так звану «заборону на вислання» і потому маємо справу з обов’язковим міжнародним правом, тобто сферою права, яка не може бути обмежена за жодних обставин. До речі, принцип «заборони на видворення» також порушується, коли людей категорично «розгортають» на кордоні.

Однак ці країни побоюються, що російський режим намагатиметься підірвати їхню внутрішню безпеку під виглядом руху біженців, наприклад, шляхом впровадження російських агентів.

Подання заяви про надання притулку не означає автоматичного надання захисту цій особі. Проте держави мають ретельно розглядати кожен окремий випадок. Якщо під час перевірки виявиться, що заявник є російським агентом чи чимось подібним, це буде очевидним випадком зловживання. Тоді цю особу не вважатимуть біженцем і їй, звичайно, можна буде відмовити у притулку. Однак повна відмова взагалі не приймати цих людей є явним порушенням обов’язкового міжнародного права.

Питання життя та смерті: православний священик благословляє мобілізованих на призовному пункті в Батайську, Ростовська область, 26 вересня 2022 року. Keystone / Arkady Budnitsky

Все ж таки ми захотіли дізнатися, на яких умовах Швейцарія може прийняти у себе російських відмовників і дезертирів.

Відповідно до чинного швейцарського законодавства відмова від військової служби з міркувань совісті чи дезертирство не дають права на отримання притулку. У федеральному законі Швейцарії «Про порядок і правові засади надання притулку» (Asylgesetz) чітко зазначено: «Не є біженцями особи, які зазнають серйозних несприятливих впливів через їхню відмову від військової служби з міркувань совісті або внаслідок дезертирства, або особи, щодо яких є обґрунтовані побоювання, що вони можуть зазнати таких несприятливих впливів у майбутньому».

Проте, якщо при цьому «буде встановлено факт наявності особливих обставин, в рамках яких покарання за відмову від служби обґрунтовується владою додатковими мотивами, що мають релевантність стосовно рішення надавати цій особі статус біженця чи ні, і таким чином є додатковими факторами дискримінаційного характеру, то тоді такий відмовник або дезертир може розглядатися відповідно статусу біженця та може бути визнаний таким». Ось чому «Державний секретаріат у справах міграції SEM (підрозділ Мін’юсту Швейцарії) детально вивчає обставини кожного окремого випадку».

Таку відповідь SWI swissinfo.ch отримала на свій запит. Також зазначається, що SEM дуже уважно стежить за ситуацією у Росії. «І поки що немає жодних ознак того, що у зв’язку з оголошеною в цій країні частковою мобілізацією кількість клопотань про надання притулку від російських громадян на адресу швейцарської влади різко зростатиме, хоча можливе невелике або помірне збільшення кількості таких заяв».

Станом на кінець серпня 2022 року заяви про надання притулку подали 128 громадян Росії, що відповідає 1,03% від усіх заяв про надання притулку у Швейцарії за звітний період. Більшість таких клопотань було подано росіянами у березні, травні та червні; у вересні міграційна влада Конфедерації поки не помітила будь-якого непропорційного збільшення кількості заяв про надання притулку від російських громадян.

Інтерв’ю зроблене Паскалем Штудером (див. оригінал німецькою мовою тутЗовнішнє посилання)