Чи згорає Швейцарія на роботі?

Синдром психологічного або емоційного вигорання (burnout) стає у Швейцарії дедалі серйознішою проблемою. З чим це пов'язано в країні, яка має вигляд, немов на туристичній листівці і, здавалося б, тут треба лише жити та радіти? 

Емоційне та психологічне виснаження, постійна дратівливість, відсутність мотивації, проблеми зі здоров’ям, фрустрація, цинізм, песимізм, стан, схожий на депресію, – усе це супутники так званого психологічного або професійного вигорання. Саме так почувається дедалі більша кількість жителів Швейцарії.

Згідно даних останнього “Індексу стресу на робочому місці” (Job-Stress-Index, ПДФЗовнішнє посилання), що регулярно випускається “Швейцарським Фондом зміцнення здоров’я” (Stiftung Gesundheitsförderung SchweizЗовнішнє посилання), Університетом Берна та Цюріхською Вищою школою прикладних наук (Zürcher Hochschule für angewandte Wissenschaften), емоційно вихолощеними та виснаженими почувають себе 30,3% працівників, тобто більше, ніж будь-коли раніше. А емоційне виснаження, своєю чергою, якраз є одним із симптомів “професійного вигорання”.

Приєднуйтесь до наших каналів TelegramЗовнішнє посилання та ТвіттерЗовнішнє посилання

У 2020 році дослідженняЗовнішнє посилання, проведене на замовлення SWICA, найбільшої у Швейцарії медичної страхової компанії, показало, що 57% усіх днів відсутності в офісі з “психологічних причин” були пов’язані з конфліктами на робочому місці. А нещодавно громадський медіахолдинг SRG (до якого належить і цей сайт) провів широкомасштабне опитування “Як справи, Швейцарія?” (Wie gehts, Schweiz? ПДФЗовнішнє посилання), поставивши, серед інших, запитання про те, чи відчувають респонденти ризик стати жертвою “професійного вигорання”? Чверть опитаних відповіла на це запитання ствердно, а 17% заявили, що вже одного разу відчули таке “вигорання”.

Найбільш “змучені” галузі економіки

“Усе це повинно змусити нас міцно замислитися”, – каже Регіна Йенсен (Regina Jensen) зі “Швейцарського фонду зміцнення здоров’я” та один зі співавторів “Індексу стресу на робочому місціЗовнішнє посилання“. Зрештою, “професійне вигорання” не тільки заподіює страждань, а й призводить до економічних витрат, сума яких, за останніми даними, сягає 6,5 млрд швейцарських франків на рік.

“Індекс стресу на робочому місці” складається за підсумками порівняння ступеня робочого навантаження з наявними у працівників ресурсами. Потім, виходячи з відповідей на запитання про те, що у вас переважає на роботі, навантаження чи ресурси, експерти й отримують необхідний показник. Як з’ясовується, галузями економіки, які найчастіше піддаються стресу на роботі, є сектор громадського харчування, а також сфера соціальних та медичних послуг. При цьому базовим критерієм є навіть не галузь промисловості, а позиція, яку обіймає людина у службовій ієрархії.

Наприклад, найбільше від стресу страждають не топ-менеджери, а наймані працівники та люди, зайняті в низькооплачуваних секторах економіки. “Саме вони найчастіше працюють у ситуації дефіциту ресурсів, у них значно менше можливостей делегувати розв’язання проблем і завдань, що виникають, на аутсорсинг”, – каже Регіна Йенсен.

Але чому все ж таки схильною до ризику вигорання вважає себе одразу чверть населення Швейцарії – країни, яка має вигляд як на туристичній листівці і, здавалося б, тут треба лише жити та радіти?

“Щоб відповісти на це запитання, нам необхідно домовитися щодо термінології”, – каже Регіна Йенсен. А тут навіть експерти часом розходяться в думках стосовно діагностичних критеріїв “вигорання”. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) не вважає його самостійним захворюванням. Однак у документі під назвою МКХ-11 (“Одинадцятий перегляд Міжнародної статистичної класифікації хвороб і проблем, пов’язаних зі здоров’ям”), який набрав чинності у січні 2022 року, це явище занесено до розділу “Проблеми, що пов’язані із зайнятістю та безробіттям”.

На думку ВООЗ, “професійне вигорання” характеризується трьома критеріями:

– занепад сил і виснаження;

– дедалі більш негативне ставлення до власної роботи або ментальне віддалення від неї;

– відчуття недостатнього ступеня ефективності роботи.

Як показало нещодавнє опитування, проведене консорціумом Future Forum Plus за підтримки консалтингової фірми Boston Consulting і виробника офісних меблів Miller Knoll, ризик вигорання загалом зростає в усіх західних розвинених суспільствах, хоча Швейцарія до цього зросту включена не була. Учасників опитування запитували, чи вони згодні з твердженням “Я почуваюся вигорілим на роботі”, однак організатори не дали ані визначення того, що є “вигорання”, ані, хоча б приблизно, його головних причин.

Регіна Йенсен вважає, що важливу роль тут відіграють якісні зміни в умовах праці. Це й постійна доступність співробітників завдяки розвитку цифрових інструментів комунікації (сьогодні, вийшовши з офісу фізично, співробітник все одно залишається в ньому ментально і комунікаційно). Це й підвищення ступеня інтенсивності праці (сучасний журналіст, наприклад, ­– це той, хто пише тексти, а ще він і SMM-менеджер, і айтішник, і кадровик, і психолог, і навіть якоюсь мірою економіст і бухгалтер). Це й брак кваліфікованої робочої сили, дефіцит персоналу.

Найвищі темпи роботи в Європі

За даними дослідження, проведеного 2021 року Державним секретаріатом з економічних питань (SECO, підрозділ Мінекономіки Швейцарії), Швейцарія є європейським лідером у плані дотримання дедлайнів. Іншими словами, відомий перфекціонізм швейцарців, у якому вони вже давно перегнали німців, нерідко виходить їм боком. Водночас, на думку Регіни Йенсен, пандемія, війна Росії проти України та певною мірою зміна клімату призвели до того, що навіть ідучи у відпустку, ми почуваємося в ситуації інформаційного стресу (досить тільки погортати стрічку соціальної мережі, щоб вже зранку зіпсувати собі настрій на цілий день).

Ніклас Баєр (Niklas Baer), психолог з “Центру з питань зайнятості та психічного здоров’я” Workmed, каже, що багато хто починає говорити про вигорання надто пізно, тоді, коли сам він вже не може з ним впоратися. Щороку до його Центру для консультації звертаються близько чотирьох сотень людей. Однак пізнє усвідомлення наявності проблеми не завжди є єдиним поясненням. “Часто конфлікти та образи на роботі є лише тригером проблем, що вже виникли набагато раніше”. Ось чому важливо завжди аналізувати й розглядати в сукупності та комплексно як свою роботу, так і особисті обставини. Нерідко стрес на роботі лише провокує та загострює інші захворювання, такі як депресія чи тривожні розлади.

Не варто нехтувати…

Ніклас Баєр наголошує, що до психологічного вигорання слід ставитися серйозно. При цьому людям часто легше говорити про саме вигорання, ніж про інші проблеми зі своїм психічним здоров’ям. Воно є більш прийнятним з соціального погляду і не веде до стигматизації, навпаки, вираз “згорів на роботі” сприймається як ознака ледь не трудової доблесті. І багато в чому винні тут роботодавці, при тому, що, як вважає Ніклас Баєр, умови праці в Швейцарії об’єктивно зовсім не стали гіршими.

«Існує значно більше, ніж раніше, програм підтримки співробітників, стиль управління загалом став менш авторитарним, ніж раніше, менеджери краще навчені своїй справі, працюємо ми не так довго, як раніше, є можливість працювати з дому або в рамках гнучкого графіка». Крім того, серед тих, хто працює приблизно за однакових умов, вигорають аж ніяк не всі. Як показало згадане опитування SRG, близько 70% респондентів не бачать для себе ризиків вигорання.

«Проте, я не думаю, що коли йдеться про це явище, достатньо зосередитися тільки на умовах праці», — каже Ніклас Баєр. Він наголошує, що зазвичай робота — це все ж таки те, що дає людям у житті опору та стабільність. Тому було б корисно, якби медики контактували з роботодавцями, бо тільки так можна скласти цілісне уявлення про ситуацію.

Крім того, завдання зниження ризику вигорання — це ще багато в чому питання особистої відповідальності. Важливо не пропустити перші ознаки, тому що часто вигорання починається непомітно, з початкової «легкої» травми, з розчарування чи заглиблення у себе. “Багато конфліктних ситуацій можна вирішити або пом’якшити, якщо почати розв’язувати їх досить рано”, – каже Ніклас Баєр.

Але роботодавці також несуть і свою частку відповідальності. Саме тому Центр Workmed надає підтримку не тільки співробітникам, а й керівникам усіх рівнів і кадровикам. Наприклад, нещодавно спільно зі “Швейцарською профспілкою найманих працівників” (Gewerkschaft Angestellte Schweiz) Центр розробив спеціалізовану програму-додатокЗовнішнє посилання. Зі свого боку, Фонд Gesundheitsförderung Schweiz також пропонує низку програм і пакетів послуг для компаній.

Регіна Єнсен і Ніклас Баєр згодні в одному: добре, що наше суспільство не замовчує проблему вигорання, але тепер уже прийшов час зробити і наступний крок. “Нам необхідно переосмислити в цілому те, як ми ставимося до проблем зі своїм психічним здоров’ям. Зрештою, ніхто не застрахований від них, і винна в таких проблемах не завжди тільки робота”, – резюмує Ніклас Баєр.