«Політика в секторі культури – це робота з ДНК Швейцарії»
Ми поговорили з новою очільницею Федерального відомства культури Карін Бахманн (Carine Bachmann) – людиною, що визначає пріоритети держави в царині культури. Посаду директора Федерального відомства культури (Bundesamts für Kultur, BAK) Карін Бахманн обіймає вже близько року. Саме їй доручено визначити державний курс політики культури до 2028 року.
Карін Бахманн, 1967 р.н., свою нову посаду обійняла 1 лютого 2022 року. Увесь цей час вона інтенсивно працювала над новим «Культурним посланням» уряду, яке тепер надіслане на міжвідомче узгодження та громадське обговорення. Виросла в Японії та Швейцарії. Вивчала психологію, кінознавство та міжнародне право в Цюриху, згодом переїхала до Женеви.
Працювала на різних посадах менеджменту культури, свого часу складала програму міжнародного фестивалю кіно та відео VIPER у Люцерні. Карін Бахманн розуміється на культурній політиці, адже вона, окрім усього іншого, понад десять років очолювала міністерство культури міста Женева, відповідаючи за музеї, бібліотеки та підтримку галузі загалом. Після вступу на посаду глави Федерального відомства культури (підрозділ МВС, яким опікується Ален Берсе) вона знову переїхала, тепер вже до Берна.
SWI swissinfo.ch: Пані Бахманн, якщо можна, сформулюйте одним реченням, що Ви розумієте під якісною культурою?
Карін Бахманн: Це — культура, яка спрямована не тільки на еліту, а й на суспільство загалом, на кожного з нас окремо як на індивідуум.
Мабуть, все-таки Вам доведеться пояснити тезу докладніше.
Швейцарія — країна з чотирма національними мовами і чотирма культурами. Усю її політичну систему сформувала необхідність мати справу з різними культурами, з мовними меншинами. Ми живемо в країні, у 2-й статті Конституції якої прописано, що Федеральний уряд зобов’язаний сприяти культурному розмаїттю країни. Тут ми фактично працюємо над ДНК Швейцарії. І це чудово!
Приєднуйтесь до наших каналів TelegramЗовнішнє посилання та ТвіттерЗовнішнє посилання
Що ж, на Вашу думку, є основою ДНК Швейцарії?
Крім накопиченого нами досвіду розв’язання проблем у галузі культурного розмаїття, ми ще й лишаємося країною, для якої характерна дуже активна і щільна мережа громадських і аматорських об’єднань та асоціацій на низовому рівні, зокрема й у секторі культури. І ще — ми країна, у якої немає сировинних ресурсів. Тобто ми залежимо від інновацій і від творчості.
Що це означає для швейцарської державної політики в галузі культури?
Ми хочемо сприяти розширенню форм участі людей у культурному житті через підтримку, зокрема, аматорської культури. Неймовірно важливим є заохочення інновацій і творчості, так само як і соціальна згуртованість, яка в Швейцарії може бути встановлена лише шляхом поваги до існуючих відмінностей.
Ось одна з тем, яка часто обговорюється в культурних колах: мовляв, на сектор культури з бюджету країни виділяється 2,5 млрд швейцарських франків на рік. З них 90% йдуть на субсидії закладів, послугами яких активно користуються лише 10-20% населення. Як ця обставина поєднується із декларованим Вами прагненням дати можливість брати участь у культурному житті якомога більшій кількості людей?
Справді, багато грошей відраховується у дохід традиційних закладів культури. Але ж вони теж зараз проходять фазу трансформації, повертаючи суспільству дуже багато. Я думаю, важливо зробити так, щоб вони працювали разом із незалежними діячами культури. Традиційні заклади культури і незалежна культурна сцена мають взаємно збагачувати один одного. Це просто необхідно.
Цю політику спільно формує Федеральне відомство у справах культури (Bundesamt für Kultur, BAK), державний фонд Kulturstiftung Pro Helvetia і Швейцарський державний історичний музей (Schweizerisches Nationalmuseum). Та презентується вона у форматі Послання про політику держави у сфері культури (Kulturbotschaft) на період, у нашому випадку, з 2025 до 2028 рр.
У новому Посланні загалом окреслено шість основних тематичних груп:
Культура як сектор професійної праці: необхідність забезпечення адекватної компенсації зусиль і належного соціального страхування та забезпечення працівників культури, плюс рівні кар’єрні можливості в секторі культури.
Актуалізація форм та інструментів підтримки та популяризації культури: більший акцент на етапах праці в галузі культури, що передують виробництву артефактів або йдуть за ним.
Цифрова трансформація в царині культури: врахування нових цифрових і гібридних форматів виробництва й поширення артефактів.
Культура як аспект екологічної стійкості: стратегія високої будівельної культури та заходи з підтримки природно-екологічної стійкості.
Культурна спадщина як жива пам’ять: оцінка та поширення матеріальної, нематеріальної та цифрової культурної спадщини Швейцарії, сприяння професійному та етичному поводженню з історично неоднозначною культурною спадщиною (відчужене нацистами мистецтво).
Менеджмент та управління в секторі культури: розширення та вдосконалення масштабів та інструментів співробітництва й координації, посилення та розширення масштабів присутності Швейцарії в міжнародній культурній політиці.
Послання надіслано на громадське обговорення та міжвідомче узгодження до 22 вересня 2023 року. Після цього його обговорюватимуть у парламенті і, ймовірно, ухвалять в остаточній формі.
Чи є у вас приклад такої взаємодії?
Скажімо, музей може запрошувати художників стати кураторами виставки на основі вже наявних музейних фондів. Інакше кажучи, вони запрошують до себе тих, хто здатен по-новому «підсвітити» предмети мистецтва, що дісталися музею з минулого, подивитися на них сучасним поглядом. І раптом ми бачимо, як ці заклади вже мають зовсім іншу аудиторію. Подібних зусиль докладають сьогодні багато музеїв Швейцарії.
Коли держава витрачає бюджетні гроші, вона хоче отримувати у відповідь певну додану вартість. Але як можна взагалі вимірювати цінність культури для суспільства?
Я думаю, що під час пандемії Ковіду ми змогли дуже чітко відчути цінність культури за принципом «що маємо, не бережемо, загубивши — плачемо». Під час пандемії дуже багато людей якраз тужили за практично зникненням культури з нашого повсякденного життя. Крім того, цю галузь неможливо вимірювати лише кількістю глядачів, масштабом внеску в соціальну згуртованість або економічною цінністю. Культура для суспільства — самоцінна.
Як Ви маєте намір демонструвати саме соціальну цінність культури?
Новітність нашого підходу полягає в тому, що ми хочемо в майбутньому більш переконливо показувати, що культура — це самостійний сектор економіки. Адже в цьому сегменті зараз працюють 5% працездатного населення Швейцарії, на культуру припадає 2,1% нашого ВВП, загалом ми маємо 270 000 людей у більш ніж 70 000 закладів і підприємств культури. Тому ми хочемо більше фіксувати в цифрах те, як розвивається цей сектор. Ось чому в нашому новому «Культурному посланні» ми так багато говоримо про статистику, різні цільові показники, тощо.
У новому «Посланні» також йдеться про намір посилити присутність Швейцарії в міжнародній культурній політиці. Як збираєтеся цього досягти?
Культура страждає від ізоляції. Наприклад, з 2014 року ми більше не можемо брати участь у програмі Євросоюзу Creative Europe. Ми вжили низку фінансових заходів щодо кіновиробництва, які спрацювали досить добре. Але ми не повинні забувати: культура живе тільки як елемент міжнародної мережі контактів. І ця мережа критично потрібна нам для зміцнення нашої власної швейцарської автентичності.
Тому ми намагаємося (від)творити цю мережу через усі канали, які тільки доступні для нас. Наприклад, досить тісно співпрацюємо з ЮНЕСКО. Також намагаємося зміцнити наші контакти в царині культури з Радою Європи. Тобто ми прагнемо демонструвати, що Швейцарії є що сказати в міжнародній культурній політиці.
І що ж конкретно Швейцарія могла б сказати на міжнародній арені?
І ось ми знову поруч із питанням про нашу ДНК. Приміром, після нападу Росії на Україну ми взяли найактивнішу участь у порятунку українських об’єктів культури, і швидко відреагували на ситуацію, що склалася, зв’язавшись з українськими музеями через Асоціацію швейцарських музеїв (Verband der Museen Schweiz, VMS).
Федеральне відомство у справах культури також досить активно працює в царині встановлення походження артефактів із категорії т. зв. «розграбованого нацистами мистецтва», а також мистецтва колоніального періоду. Крім того, зараз ми намагаємося зміцнити наші зв’язки з африканськими країнами.
В минулому участь Швейцарії в міжнародному культурному житті тривалий час недооцінювалася, тож натепер ми прагнемо підвищити значущість цієї участі.
Федеральне відомство у справах культури також досить активно працює в царині встановлення походження артефактів із категорії т. зв. «розграбованого нацистами мистецтва», а також мистецтва колоніального періоду. Крім того, зараз ми намагаємося зміцнити наші зв’язки з африканськими країнами.
В минулому участь Швейцарії в міжнародному культурному житті тривалий час недооцінювалася, тож натепер ми прагнемо підвищити значущість цієї участі.
Вивчення походження незаконно переміщених предметів мистецтва внаслідок Другої світової війни, а також артефактів колоніальної епохи, які перебувають у державних і приватних колекціях, — це все, звичайно, добре. Ви навіть збираєтеся створити спеціальний інтернет-портал. Але чи вирішить це проблему? Зрештою, важливим є те, які дії вживаються з опорою на результати досліджень?
Ми активно працюємо над цими питаннями. Дослідження провенансу, походження, дуже важливе. Центральну роль відіграє і прозора публікація результатів досліджень. Згаданий портал — важливий крок саме в цьому напрямку.
Зрештою всі дослідження проводяться для того, аби знайти справедливі та чесні розв’язання проблем минулого. Саме тому Федеральна рада і доручила нашому відомству створити експертну комісію, подібну до тих, що існують в інших країнах, комісію, з якою можна буде консультуватися з усіх спірних питань. Вона якраз і зробить свій внесок у те, щоб, як Ви вірно зауважили, результати досліджень були підкріплені потім реальними діями. Реституція предметів мистецтва — це одна з можливих відповідей, але далеко не єдина.
Які тут могли б бути ще формати?
Як варіант, це могли б бути спільні виставкові проекти, конференції, нові формати освітньої роботи. Є багато чого цікавого у світі, що могло б приносити користь, зокрема, і швейцарській публіці в наших музеях. Бо тоді в нас з’явиться певний новий зміст, це будуть нові погляди, зокрема, і на наші культурні цінності, які ми маємо в своєму розпорядженні тут у Швейцарії.
Звучить дуже позитивно, бо дослідження в галузі провенансу можуть бути дуже накладними і навіть руйнівними, особливо для невеликих музеїв.
Так, це правда. Для невеликих музеїв у Швейцарії це тепер абсолютно нове завдання, яке іноді призводить до проблем із ресурсами. Тому ми надаємо їм підтримку. Але для мене дуже важливо, аби такі питання не тільки сприймалися як щось негативне й обтяжливе, а щоб вони розширювали горизонт нашого пізнання і зміцнювали наші міжнародні контакти.
Відповідно до стандартів JTI
Показати більше: Сертифікат за нормами JTI для порталу SWI swissinfo.ch
Огляд поточних дебатів із нашими журналістами можна знайти тут. Будь ласка, приєднуйтесь до нас!
Якщо ви хочете розпочати дискусію на тему, порушену в цій статті, або хочете повідомити про фактичні помилки, напишіть нам на russian@swissinfo.ch.